Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 910/9112/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В.)та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 18.07.2013 (суддя Мандриченко О.В.)у справі№ 910/9112/13 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"доМіністерства внутрішніх справ України,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина 3066,простягнення 88.937,21 грн.,за участю представниківпозивачаУсов О.О.,відповідачаГрінцев М.М.,третьої особине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне територіальне - галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 88.937,21 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. у справі

№ 910/9112/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р., в задоволенні позову відмовлено повістю.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ст.ст. 530, 631 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди дійшли помилкового висновку про те, що дія договору від 04.11.2011 р. № ПЗ/НА-116755/НЮ припинилася 31.12.2011 р., а також не врахували, що відсутність договору на надання комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників учасників судового процесу не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.08.2001 р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" та Господарським управлінням Міністерства внутрішніх справ України укладено договір оренди майна, що належить до державної власності № ПЗ/НА- 01-1488/НЮ.

Позивачем та відповідачем 26.09.2007 р. укладено додаткову угоду до договору оренди, якою визначено, що правонаступником прав та обов'язків Господарського департаменту МВС України за договором оренди є Міністерство внутрішніх справ України згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.02.2007 р. № 33 "Про реорганізацію підрозділів центрального апарату міністерства".

Пунктом 3 зазначеної додаткової угоди передбачено, що після підписання останньої, сторони приймають на себе усі права та зобов'язання, в тому числі і фінансові, що виникли з моменту укладання договору оренди.

Відповідно п. 1.1 договору оренди позивач передає, а орендар приймає в строкове платне користування службове приміщення (далі - майно), площею 69,9 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Лисенка, 6, на другому поверсі великого флігеля господарського відділу Управління Південно-Західної залізниці.

Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

ГОСПУ МВС України, правонаступником якого є відповідач, згідно з актом передачі фактично вступив у строкове платне користування з 31.08.2001 р., а саме з моменту підписання акту передачі майна уповноваженими особами.

Договором оренди передбачено строк його дії з 01.03.2001 р. по 01.03.2004 р.

Пунктом 10.6 договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно п. 2.4 договору оренди майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання акта приймання-передачі.

Обов'язок зі складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні (п. 2.5 договору оренди).

Пунктом 5.2 договору оренди передбачено, що орендар повинен своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Між орендодавцем та орендарем 09.01.2003 р. укладено додаткову угоду № 47 до договору оренди від 31.08.2001 р. № ПЗ/НА-01-1488/НЮ, якою внесено зміни до пункту 5.2 розділу "Обов'язки орендаря" - доповнено словами: "...і експлуатаційні витрати на утримання орендованого приміщення".

Додатковою угодою № 47 також доповнено розділ "Обов'язки орендодавця" пунктом 7.5: "Проводити розрахунок експлуатаційних витрат на утримання орендованого приміщення за діючими розцінками і тарифами згідно узгодженої калькуляції".

З метою забезпечення виконання умов договору оренди № ПЗ/НА-01-1488/НЮ між орендодавцем та орендарем укладено додатковий договір від 04.11.2011 р. № ПЗ/НА-116755/НЮ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір на відшкодування експлуатаційних витрат).

До зазначеного вище договору на відшкодування експлуатаційних витрат між орендодавцем та орендарем погоджено та підписано: розрахунок комунальних витрат за один календарний місяць по утриманню 1 кв. м площі, яка здається в оренду Міністерству внутрішніх справ України, на загальну суму 1.006,22 грн., в т.ч. ПДВ (додаток № 1); розрахунок експлуатаційних витрат за один календарний місяць по утриманню 1 кв. м площі, яка здається в оренду Міністерству внутрішніх справ України, на загальну суму 6.717,60 грн., в т.ч. ПДВ (додаток № 2); довідка про нарахування земельного податку на 2011 рік при здачі в оренду приміщення на суму 910,78 грн. (додаток № 3); довідка про очікуване споживання електроенергії за 2011 рік при здачі в оренду приміщення на суму 5.976,00 грн. (додаток № 4).

Договором на відшкодування експлуатаційних витрат сторони погодили що балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Лисенка, 6 загальною площею 69,9 кв. м, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача пропорційно до займаної ним площі.

Очікуваний розмір відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат за місяць (на підставі додатків 1, 2, 3, 4), що є невід'ємною частиною договору, складає 7.723,82 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 20 %, що складає 1.282,30 грн. Загальна сума договору за рік складає 92.685,84 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 15.447,64 грн. Сума вказана без індексації за 2011 рік (пункт 2.1 договору).

Підставою для оплати послуг за даним договором є підписаний сторонами або уповноваженими представниками акт приймання наданих послуг та рахунок-фактура (пункт 2.4 договору на відшкодування експлуатаційних витрат).

Відповідно до п. 8.1 договору на відшкодування експлуатаційних витрат даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у орендаря і діє до 31.12.2011 р. протягом дії договору оренди з дати набрання чинності, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами. Разом з тим, сторони, керуючись вимогами статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, дійшли спільної згоди, що умови даного договору застосовуються до правовідносин, які склалися між сторонами, з 1 січня 2011 року.

Позивачем до матеріалів справи додані листи, адресовані командиру військової частини 3066 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, про необхідність сплати заборгованості за комунальні та експлуатаційні витрати балансоутримувача.

Згідно з нормами статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонам.

Як було зазначено вище, сторони уклали додаткову угоду від 09.01.2003 р. № 47 до вказаного договору, за умовами якої на орендаря був покладений обов'язок оплати експлуатаційних витрат на утримання орендованого приміщення за діючими розцінками і тарифами згідно узгодженої калькуляції (пункт 5.2 договору).

Водночас до обов'язків орендодавця було віднесено здійснення розрахунку експлуатаційних витрат на утримання орендованого приміщення за чинними розцінками і тарифами згідно з узгодженою калькуляцією (пункт 7.5 договору).

Сторони домовились, що узгоджена калькуляція експлуатаційних витрат є додатком до вказаного договору (пункт 12 договору).

Судами встановлено, що в подальшому сторони узгоджену калькуляція експлуатаційних витрат на утримання орендованого приміщення не складали та не погоджували, в якості додатку до вказаного договору не долучали.

Крім того, до 2011 року між сторонами питання оплати експлуатаційних витрат на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 31.08.2001 р. № ПЗ/НА -01-1488/НА врегульовано не було.

Відповідно до умов договору на відшкодування експлуатаційних витрат з листопада 2011 року по грудень 2011 року у відповідача існував обов'язок зі сплати позивачу відшкодування його витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Як було зазначено, відповідно п. 2.4 договору від 04.11.2011 р. № ПЗ/НА - 116755/НЮ підставою для оплати орендарем послуг наданих балансоутримувачем за цим договором є підписаний сторонами акт приймання наданих послуг та рахунок-фактура.

Протягом 2011 року МВС України здійснило оплату наданих за договором від 04.11.2011 р. № ПЗ/НА-116755/НЮ послуг на загальну суму 88.458,58 грн., що позивачем не заперечується.

Оплата послуг здійснювалась на підставі актів приймання наданих послуг та рахунків-фактур, що виставлялися позивачем в порядку, передбаченому пунктом 2.2 договору.

За змістом ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Судами встановлено, що сторони не передбачили можливості пролонгації договору на відшкодування експлуатаційних витрат. Також протягом 2012 року сторони договору не вчиняли жодних юридично значимих дій, що свідчили про їх намір продовжити строк дії вказаного договору на 2012 рік, сторонами не підписувались акти приймання наданих послуг за вказаним договором та орендар не виставляв позивачеві відповідні рахунки-фактури протягом 2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач лише 25.03.2013 р. направив відповідачеві зведений рахунок-фактуру №149 від 11.03.2013 р.

Щодо наданих позивачем рахунків-фактур, то судами не взято до уваги вказані документи як належні та допустимі докази виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, який припинив свою дію, оскільки вони не містять посилання на договір на відшкодування експлуатаційних витрат. Надані ж позивачем акти приймання-передачі послуг представниками позивача взагалі не було підписано, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що факт надання послуг позивачем не доведено.

Відповідно, суди дійшли правомірного висновку, що у зв'язку з наведеними обставинами МВС України не мало правових підстав вважати договір на відшкодування експлуатаційних витрат від 04.11.2011 р. № ПЗ/НА-116755/НЮ продовженим на 2012 рік.

Зважаючи на відсутність правових підстав для нарахування спірних платежів, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. у справі № 910/9112/13 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич судді І.В. Алєєва О.О. Євсіков